Вечір поезії «Мамина вишня»

Весна… Пробуджується все живе, тріпоче і хвилюється в очікуванні дива. Весна… Вже сама згадка про неї будить у серці щемну радість, тривогу. Саме у цю прекрасну пору людство вшановує жінку: жінку – кохану,  жінку – господиню,  жінку – трудівницю, жінку – берегиню життя на Землі. А перш за все – жінку-матір. Адже жінка сама – як весна. Сонячна, світла, життєрадісна, яскрава, справжня.

Треба мати ліричну поетичну душу, щоб почути голос весни. Тому саме у чудовий весняний день, у рамках чергового засідання літературного молодіжного клубу «Джерело», ми звертаємося до поетичних рядків про весну, жінку, матір, кохання. На вечорі поезії пролунало багато прекрасних рядків, із цікавістю школярі прослухали легенду про кохання.