"Як добре те, що смерті не боюсь я..."

(до 75 р. від дня народження Василя Стуса)

Тож дай мені – дійти і не зотліти, дійти – і не зотліти – дай мені! Дозволь мені, мій вечоровий світе, упасти зерням в рідній борозні.

   

       6 січня 2013 року виповнилось би 75 років Василю Стусу - людині, що стала символом Українського Опору другої половини ХХ століття, ключовою постаттю духовного життя доби, письменника, правозахисника, борця.

Роль, яку відігравала постать Василя Стуса у розвитку української літератури ХХ століття, відновленні української державності та національної ідеї важко переоцінити.

Гранична чесність, мабуть, найхарактерніша риса Василя Стуса - поета, особистості, громадського діяча, який не лише прожив яскраве, героїчне життя, а й зумів піднести людину до рівня її долі та покликання у слові. Звідси підвищений інтерес до його віршів - “образків доби”, в котру йому судилося жити. Рідкісна, унікальна неподільність поезії і долі. Поет залишався собі вірним до кінця! Василь Стус був неземною людиною. Він творив свій світ, який зараз цікавий не лише в Україні саме тому, що - універсальний. У ньому закладені конфлікти «особистість - середовище», які доводиться долати завжди.

Василь Стус навіть у найтяжчі хвилини життя твердо вірив, що вернеться до народу своїм словом, що край його почує.

І ця його непоступлива віра в моральний абсолют виявилася прозірливішою за розпачливе примирення з дійсністю багатьох із нас. Його поезія залунала в Україні, її почули, в неї вслухаються. Схиляються перед ним і поза Україною ті, кому випало читати його твори або довідатися про його долю й боротьбу.

За коротке життя поет, член Української Гельсінської Групи, Стус залишив 6 томів творів, більшість з яких перекладено на англійську та надруковано на Заході.

         Василь Стус - легендарна постать, якій вдавалося реалізувати свій талант за обставин, де інші "гаснуть", посилаючись на умови. Великий поет, який піднявся над малим часом. Це була людина найбільших чеснот, життєве кредо якої було: "Караюсь, мучусь, але не каюсь". Людина, яка говорила правду.

 Стус Василь

        Феномен доби (сходження на Голгофу слави). – К.: Товариство «Знання», 1993. – 96 с.

         Книга любові і болю. З глибоким проникненням у таке видатне і трагічне явище української літератури, як Павло Тичина. Але ця книга не лише про Тичину – вона про трагедію людини в умовах тоталітарного режиму, про згубну дію казармового соціалізму на культуру, духовність народу.

Василь Стус у віддзеркаленнях: спогади Василя Овсієнка про Василя Стуса. – Полтава: ТОВ «Рік», 2007. – 190 с.

Основу цієї книги складають спогади Василя Овсієнка – багаторічного політв’язня, члена Української Гельсінської Групи, розширені шляхом вкраплення фрагментів спогадів інших людей, які перебували в тому ж просторі і згадують про описані в основному тексті книги ситуації.

 Стус В.С.

         Дорога болю: поезії / упоряд. Та післямова М.Коцюбинської. – К.: Рад. Письменник, 1990. – 222 с.: іл.

         Протягом довгого часу вилучена з літературного життя, сьогодні поезія Василя Стуса (1938 – 1985 рр.) повертається до читачів, її публікують газети й журнали, народжуються пісні на вірші поета, його твори входять до сценічних вистав…Книгу «Дорога болю» складено з уцілілих рукописів і списків поезій В.Стуса, які збереглися в рідних та друзів поета.

 Стус, Василь

         Палімпсест: Вибране. – К.: Факт, 2006. – 432 с.

         Гранична чесність із самим собою, може, найяскравіша риса Василя Стуса – поета, особистості, громадського діяча, який не лише прожив цікаве й яскраве життя, а й зумів втілити доростання Людини до рівня її долі та покликання у слові.

 Стус, Дмитро: життя як творчість. – К.: Факт, 2005. – 368 с.: іл.

         Ніхто не знає, в чому полягає загадка слави. Часто трапляється, що про когось, хто все життя перебував у епіцентрі подій, забувають відразу після смерті. До Василя Стуса широка відомість прийшла після перепоховання в 1989-му. Що цьому причиною: поетична творчість? Героїка життя? Непримиренність позиції? Здатність перейматися чужим болем? На ці та інші питання пробує знайти відповіді син поета – Дмитро, який майстерно поєднує об’єктивні біографічні відомості про життя Василя Стуса з власними спогадами і спостереженнями про батька.

 Стус В.

         Час творчості / Dichtensezeit / Післямова Стуса Д.В. – К.: Дніпро, 2005. – 704 с.: порт. – (Бібліотека Шевченківського комітету)

         Сьогодні вже важко уявити українську поезію другої половини минулого століття без постаті Василя Стуса – поета, критика, літературознавця, мислителя, правозахисника. Нова книга вибраного – амбітна спроба представити не лише різні етапи творчих шукань, а й вершинні здобутки письменника в різних жанрах.

На допомогу учням:

Нові імена в програмі з української літератури: посібник для вчителя / упоряд. В.Я. Неділько. – К.: Освіта, 1993. – 351 с.

Історія української літератури ХХ століття: у 2 кн. Кн.. 2: Друга половина ХХ ст. Підручник / за ред.. В.Г.Дончик. – К.: Либідь, 1998. – 456 с.