І знову остання субота осені. День, коли природа,
здається, поділяє скорботу людську за тими, хто саме в такі сірі дні дочасно
відійшов у вічність, не виконавши Богом даного призначення, чиє дерево роду
всохло назавжди. Дерево до дерева, вулиця до вулиці, село до села… цілі ліси зі
знищених дерев життя назавжди зникли з лиця української землі.
Саме до Дня пам’яті жертв Голодомору працівники бібліотеки спільно з 9-Б класом ЗОШ №1 (кл. керівник –
Замкова І.І.) провели годину історичної правди «На пам'ять не покладено табу».
Учні зрозуміли, що голодомор – не історична
минувшина, а глибока демографічна і духовна рана, яка нестерпним болем пронизує
пам'ять його очевидців і жертв. Українців позбавляли Батьківщини, мови,
винищували родовід, обкрадали духовно, морили голодом, вбивали і примушували
мовчати. Саме про всі ті страшні часи вели мову дев’ятикласники – Мокляк Ольга,
Коваленко Поліна, Половинка Дар’я, Шапошник Максим, Десятніченко Олег,
Ковальова Дар’я, Подчерняєва Карина, Подчерняєва Анна, Шадько Ірина, Лазурович
Юлія, Омельченко Михайло. Із вуст
школярів лунала поезія про ту страшну трагедію, яку пережила Україна.
Занадто багато безіменних могил в Україні.
Хвилиною мовчання вшанували присутні убієнних голодом людей. Із болем і
сльозами на очах згадувала пережиті важкі дні живий свідок тих часів Заворотня
Н.Х., якій на той час було 9 років.
Кожен громадянин України повинен знати масштаби
цієї трагедії, внаслідок якої в мирний час на своїй землі загинули мученицькою
смертю мільйони наших земляків, зникли з карти України сотні і тисячі сіл і
хуторів. І не тільки знати і пам’ятати, а й передавати це знання дітям і
онукам, шанувати пам’ять загиблих, робити все можливе, аби подібні трагедії не
могли повторитися НІКОЛИ.
Немає коментарів:
Дописати коментар