День народження держави

  Наша країна, наш народ святкує вже в котре річницю, відколи здійснилася споконвічна мрія українців - бути господарями на своїй прекрасній і чарівній землі. Майже тисячу років, з часів Київської Русі, українці прагнули вільно жити, сповідувати свої традиції та звичаї не зазнаючи при цьому поневірянь та утисків. Та історичні умови складалися так, що на українській землі панували більш згуртовані центральною владою народи-сусіди. Та попри все українці боролися за свою свободу.

  Безумовно, ці роки незалежності стали випробовуванням для всіх нас - випробовуванням на зрілість, на терпіння, на толерантність, нарешті – на здоровий глузд. І не може бути сумніву в тому, що працелюбний народ України в змозі поліпшити життя у своїй власній державі. Тій державі, що вистраждана поколіннями українців, за яку віддано скільки життів і крові, крові наших предків. Впевнений у безхмарному завтрашньому дні України. Цей день обов’язково настане і тим швидше, чим більш свідомо ми працюватимемо сьогодні на благо Батьківщини і проникнемося почуттям патріотизму до свого міста та своєї України. Повірте, без цього дуже важко досягти поставленої мети. Віримо – ми її досягнемо! 

  З нагоди святкування Дня Державного прапора та Дня Незалежності України у бібліотеці проведено бібліографічний огляд «Україна – від давнини до сьогодення». Працівниками книгозбірні підготовлено книжкову виставку «Незалежна Україна – нова епоха» та перегляд літератури «Синьо-жовтий стяг обрав народ».

  Бажаємо Вам, щоб Ваше життя завжди було яскравим і багатим, як кольори нашого Державного стягу: синім і мирним, як небо, та жовто-золотистим, як пшеничні поля України! Доброго здоров’я, добробуту і щастя кожній родині!

  

  До вашої уваги пропонуємо роботу Юлії Чижикової, представлену на обласному літературному конкурсі «Україна починається з тебе».

Кожен з нас – країна

  Ви коли-небудь замислювалися над висловом: «Не питай, що країна зробила для тебе, питай, що ти зробив для країни»?  Ні, не замислювалися? А дарма. Джон Кеннеді, тридцять п’ятий президент США і, за сумісництвом, автор цієї фрази, був абсолютно правий, звертаючись з цією думкою до свого народу, адже країна - це не територія, це не стяг з прапором, це не політика і ресурси. Це навіть не історичне минуле. Країна – це люди. Кожен з нас країна. Від наших сьогоднішніх вчинків залежить завтра нашої держави.

  Хтось скаже: «Надто неправдоподібно й пишно ти тут понаписувала. Всі ж знають, що демократія в Україні існує лишена сторінках Конституції. Прості люди нічого не вирішують». Що ж, я згодна з цими людьми, але поки наше суспільство на 90% складається з таких песимістичних реалістів, все так і буде. Демократія лишатиметься просто словом давньогрецького походження. А що ми, прості смертні, можемо зробити для щасливого майбутнього своєї країни? Це питання не риторичне, я дам на нього конкретну відповідь. Є два основних пункти, виконавши які ми зможемо хоч щось змінити.

  Пункт перший: «Відкрити очі». Ми самі винні в тому, що у нас безлад. Ми розуміємо, що нас дурять, що ми могли б жити краще, але не хочемо нічого змінювати, мовляв: «Гірше тільки наробимо, хай вже так». Це в нас говорять гени предків. Ні, не пітекантропів - комсомольців. В нас залишилася ота затурканість, страх висловити свою думку, сліпа віра в те, що сильні світу цього бажають нам тільки добра. Стрепеніться, озирніться! Нічого не зміниться, якщо ми самі не докладемо до цього зусиль. Події позаминулої осені були лише тінню того, що необхідно для змін на краще.

  Пункт другий: «Виховати краще покоління». Не раз ви помічали, як старі люди із докором говорять: «Що за молодь нині? Хами й анархісти». Я не згодна з ними, мабуть, тому, що я типовий представник цих самих хамів та анархістів. Я вважаю, що наше покоління напрочуд прекрасне. Покоління, виховане Інтернетом. Ні, не в тому сенсі, що ми можемо цілодобово спілкуватися в соціальних мережах і дивитися відео про кошенят, я кажу про те, що ми можемо вибирати контент, ми навчилися фільтрувати інформацію і перевіряти її в різних джерелах. Ми більш терпимі до недоліків інших людей, і, в той же час, менше заздримо їм. Можливо, ми стали байдужішими до соціуму, але людянішими загалом. У нас менше стереотипів і величезне бажання проявити себе, перевернувши світ догори дригом. У нас менше комплексів і страхів. Ці якості у народу – якраз те, що потрібно для зміни нашої  країни. Я вірю в це.

  Мораль всього цього: ти - сам собі країна, наведи порядок у своїй голові. І ось тоді крига скресне.