Віталія й Родіон
хотіли бути свободними від усього. Але забули, що свобода — це ще й
відповідальність. Болючим було повернення до звичного світу. Вони вирішують на
час розійтися, щоб осмислити те, що було, є і буде між ними. Родіон іде
добровольцем до АТО. А Віталія вчиться просто жити. Може, матуся пригорне її до
серця й дасть сили будувати долю? Але матір-прокурорша відмовляється від неї.
Ба більше — з її подачі доньці не знайти роботи в рідному місті. Спасінням для
Віталії стає праця в реабілітаційному центрі, де відновлюють поранених
побратимів коханого. Вона нарешті розуміє: справжня свобода — це те, що в тебе
неможливо забрати. Як і неможливо загасити кохання, що живе в її серці...
Немає коментарів:
Дописати коментар