Павло Григорович Тичина народився 27 січня 1891 р. у
родині сільського дяка на Чернігівщині. Він належав до найосвіченіших
радянських письменників, чия ерудиція охоплювала не лише літературу, а й інші
види мистецтва.
До 130–річчя від дня народження українського поета, державного та громадського діяча пропонуємо переглянути цікаві факти:
1. Павло Тичина народився у 1891-му році у селі Піски
Чернігівської області. Був одним з 13-ти дітей у дяка Григорія Тичини.
Майбутній поет отримав духовну освіту, мав прекрасний голос і слух.
2. Багато хто не знає, але Павло Тичина мав задатки
художника, і в зрілому віці часто шкодував, що не пішов тим шляхом.
3. Свої твори Павло Тичина писав лише олівцем.
4. Батькам доводилося постійно економити і через
матеріальні нестатки старші діти залишилися без освіти. У 1900 р. 9-річний
Павло, повторно й успішно пройшовши проби голосу, став співаком архієрейського
хору при Єлецькому монастирі. Одночасно він навчався в Чернігівському духовному
училищі. Регент хору виділяв Павла з-поміж інших хлопчиків-співаків, доручав
йому навчати нотній грамоті новачків.
5. Незважаючи на популярність поета, його матеріальне
становище, довгий час залишалося скрутним. У 1921 році П. Тичина навіть був
вимушений влаштуватися на роботу в київську дитячу бібліотеку ім. Т. Г. Шевченка,
яка знаходилася по вулиці Кузнечній, поруч він знімав кімнату у Катерини
Кузьмівни Папарук. Слід відмітити, що поету пощастило з господинею квартири,
яка діставала йому папір для роботи, допомагала з харчуванням, зберігала
рукописні твори.
6. Лідія Папарук та Павло Тичина побралися аж 1939 року,
коли Тичині було 48, хоча до цього довгий час спілкувалися.
7. Тичину цінувала держава, адже з початком
німецько-радянської війни, в липні 1941 року Павла Тичину було евакуйовано з
майже 400-ми академіками, членами-кореспондентами та іншими науковими
працівниками Академії наук УРСР до Уфи, столиці Башкирії. В Уфі Тичина очолював
Інститут літератури імені Тараса Шевченка. Разом із ним в Уфу була евакуйована
і його родина — дружина Лідія Петрівна та її мати Катерина Кузьмівна Папарук.
8. У 1943-1948 роках Тичина очолював Міністерство освіти
УРСР. У важкі для країни повоєнні часи він спостерігав за ходом проведення
ремонтних робіт в українських школах, допомагав директорам навчальних закладів
діставати необхідні будівельні матеріали. На прохання учнів і вчителів він
часто надсилав у школи підручники і необхідну літературу. При цьому, міністр
витрачав власні кошти, які він отримував за свою літературну діяльність.
9. В період праці в Міністерстві матеріальне становище родини
Павла Тичини покращилося. Він отримав велику квартиру в Києві (де сьогодні
знаходиться музей).
10. У квартирі Тичини була власна бібліотека – близько 20
тисяч книжок.
11. Тичина самотужки досконало опанував майже 20
іноземних мов, а зокрема — вірменську, грузинську, арабську, турецьку,
єврейську. Дав з них цінні поетичні переклади. Збереглися переклади Павла
Тичини українською мовою з сорока мов світу.
12. Крім поезії, Тичина робив численні переклади
(Олександр Пушкін, Євген Абрамович Баратинський, Олександр Блок, Микола
Тихонов, Микола Ушаков, Янка Купала,Якуб Колас, «Давид Сасунський», О.
Ованесян, О. Туманян, Акоп Акопян, Ілля Чавчавадзе, А. Церетелі, К. Донелайтіс,
С. Неріс, А. Венцлова, I. Вазов, Христо Ботев, Л. Стоянов, Нікул Еркай та ін.).
13. У листопаді 1954 року Тичина у складі офіційної
делегації УРСР відвідав Фінляндію (Гельсінкі, Турку, Тампере). Мав зустріч із
Президентом Паасіківі, який справив сильне враження на поета.
14. Павло Тичина хворів на цукровий діабет.
15. Найвідоміші твори: збірки «Сонячні кларнети» і «Плуг», «О панно Інно…», «Арфами, арфами», «Не дивися так привітно», «Пам’яті тридцяти», «Чуття єдиної родини», «Партія веде»).
Немає коментарів:
Дописати коментар