Не забудеться ім’я
твоє,
Поки пісні твої
не замовкнуть…
У чарівному вінку сплелись
пісні Марусі Чурай, що стали народними, та поетичне слово нашої сучасниці Ліни
Костенко на черговому зібранні панянок з читацького клубу «Елегія». Бо
жінки-легенди Маруся Чурай та Ліна Костенко – цьогорічні ювілярки: 25 січня
відзначали 390 річницю красуні-піснярки, а 19 березня – авторки історичного
роману у віршах «Маруся Чурай».
Усіх присутніх схвилювала
тема зрадливого кохання, кожен сприймає події сивої давнини та образ дівчини,
яка уособлює українську пісню, по-своєму. Та байдужих не було.
Читачка Ольга Сиченко
розкрила таємниці полтавської Джульєтти, Любов Гамай майстерно виконала пісню «Засвистали
козаченьки», а бібліотекар Світлана Плахотнича познайомила з полемікою, що
розгорнулась навколо початкових рядків цієї пісні.
Зворушливо прозвучала
пісня «Ой, не ходи, Грицю, та й на вечорниці» у запису Раїси Кириченко.
Про Ліну Костенко можна
сказати словами з її роману: «Це – голос наш. Це – пісня. Це – душа». На
підтвердження вислову звучали вірші авторки у виконанні читацької аудиторії.
Ви думали – поет
Ні за холодну воду.
Сидить собі поет
Пописує «стишка».
Поети – це біографи народу,
А в нього біографія тяжка.
.jpg)
