«З криниці пам’яті рідного краю»
Вечір пам’яті письменника Анатолія Михайленка
Вмирає митець – але живуть перлини
творів його – весь біль його життя…
Кажуть, що коли людина йде в інший
світ, то її душа зіркою скочується з неба… Та, мабуть, зорі наших душ не
зникають безслідно. Вони просто линуть до землі, щоб стати ближчими до людей і
перетворюються на перлини. Ні, не на холодні й бездушні перла у скринях
скарбниць багатіїв. Вони перетворюються на палкі й життєдайні (бо – вічні!)
перлини писемного слова і нескореного духу, осяяного світом страдницької та
жертовної Любові…
Уже 5 років немає серед нас Анатолія
Михайленка - відомого українського письменника, заслуженого журналіста України, громадського діяча. Він створив більше 20
романів, працював головним редактором часопису «Україна» і видавництва
«Веселка», був одним із організаторів пісенного конкурсу ім. Дмитра Луценка.
На вечір
пам’яті майстра слова у бібліотеку завітали родичі та друзі письменника:
дружина – Людмила Андріївна, рідна сестра – Надія Григорівна, двоюрідна сестра –
Марія Потапівна, племінник Анатолій Анатолійович. Цікаві історії з життя,
пов’язані з Анатолієм Михайленком, згадували односельчани.
З теплом і почуттями про
Анатолія Григоровича розповідали родичі: про його бажання наповнити любов’ю і
добром рідну землю, залучаючись до громадських справ, видання своїх прозових
творів, репортажів, нових відкриттів. І залишатися на
все життя взірцем для своїх дітей та онуків.
Своїми враженнями від магії
слова Анатолія Михайленка ділилися вчителі-педагоги Сидоренко Алла Митрофанівна
та Винокурцева Людмила Іванівна. А директор Карлівського історико-краєзнавчого
музею Тетяна Іванівна Голуб наголосила, що Анатолій Григорович був людяним та щирим. Він завжди
вперто працював над словом та намагався йти в ногу з часом, ніколи не заздрив і
радо допомагав молодому поколінню літераторів.
Письменник дуже любив українську пісню,
тому протягом усієї зустрічі своїм співом радувала карлівська співачка Любов
Павлюченко.
Наприкінці зустрічі родичі подякували
всім присутнім за вшанування Анатолія Михайленка. Вечір пам’яті пройшов у дуже дружній
атмосфері. Ніхто навіть не очікував, що в одному місці одночасно зможуть
зібратися всі, хто знав, любив і шанував великого митця.
Вічна пам'ять та слава Вам, Григоровичу!
