Царівна пісень Чураївна

Не забудеться ім’я твоє,

Поки пісні твої не замовкнуть…

 У чарівному вінку сплелись пісні Марусі Чурай, що стали народними, та поетичне слово нашої сучасниці Ліни Костенко на черговому зібранні панянок з читацького клубу «Елегія». Бо жінки-легенди Маруся Чурай та Ліна Костенко – цьогорічні ювілярки: 25 січня відзначали 390 річницю красуні-піснярки, а 19 березня – авторки історичного роману у віршах «Маруся Чурай».

  Усіх присутніх схвилювала тема зрадливого кохання, кожен сприймає події сивої давнини та образ дівчини, яка уособлює українську пісню, по-своєму. Та байдужих не було.

  Читачка Ольга Сиченко розкрила таємниці полтавської Джульєтти, Любов Гамай майстерно виконала пісню «Засвистали козаченьки», а бібліотекар Світлана Плахотнича познайомила з полемікою, що розгорнулась навколо початкових рядків цієї пісні.

  Зворушливо прозвучала пісня «Ой, не ходи, Грицю, та й на вечорниці» у запису Раїси Кириченко.

  Про Ліну Костенко можна сказати словами з її роману: «Це – голос наш. Це – пісня. Це – душа». На підтвердження вислову звучали вірші авторки у виконанні читацької аудиторії.

Ви думали – поет

Ні за холодну воду.

Сидить собі поет

Пописує «стишка».

Поети – це біографи народу,

А в нього біографія тяжка.