Загальна кількість переглядів сторінки

середа, 27 березня 2013 р.


Невтомний трудівник пера - 

Анатолій Михайленко


Під такою назвою в Карлівській  центральній районній бібліотеці  відбулося засідання круглого столу, що став підсумком громадського обговорення, оголошеного на теренах Карлівщини ще 25 січня цього року. А темою обговорення було питання присвоєння імені земляка, письменника, Заслуженого журналіста України Анатолія Михайленка районній книгозбірні. Відгуки зацікавлених громадян йшли на електрону адресу  районної ради, на поштові адреси тієї ж ради та районної державної адміністрації,  було багато телефонних дзвінків та усних повідомлень до самої бібліотеки. Географія звернень теж широка: писали із столиці, із Полтави, із сусідніх районів – писали родичі, колеги по перу та роботі, друзі, знайомі, шанувальники таланту і просто небайдужі люди.
Щоб підвести риску під громадським обговоренням, 20 березня, в читальному залі книгозбірні і зібралися ті, кому важлива справа збереження пам’яті про неординарну людину, талановитого письменника та публіциста Анатолія Михайленка. Серед гостей Надія Григорівна Михайленко – сестра письменника, Зірка Людмила Іванівна – його двоюрідна племінниця, Соколова Ніна Павлівна – героїня однієї із перших проб пера майбутнього журналіста.
Хоча захід був надзвичайно офіційним та серйозним і закінчувався голосуванням учасників, щодо підтримки ініціативи присвоєння імені Анатолія Михайленка районній бібліотеці, та з перших хвилин всі присутні поринули в неповторний світ, створений творчою особистістю. Цьому сприяла і переглянута мультимедійна презентація «З криниці пам’яті рідного краю» з світлинами письменника, і в першу чергу розповіді про те, яким він був…
Слова лилися від душі: спогади сестри про нелегке повоєнне дитинство та тяжку юність - скрапували сльозою; розповідь Ніни Павлівни про шкільне буття, про те як прославив її на всю Україну – початкуючий журналіст, який вчився з нею в одній школі, викликала доброзичливу посмішку, бо віяло від цього невтримною юністю та надією. Настрій змінювався в залежності від того про які події із життя  письменника говорили: ось він журналіст, редактор часопису «Україна» - це були кращі часи його життя - молодий, сповнений творчих ідей, щасливий батько, сім’янин, допомагає молодим літераторам. А далі вже  Чорнобиль, що зламав його здоров’я, але не дух, хворіло тіло – а душа трудилась і Анатолій Григорович поспішав жити: любив, дарував себе людям у добрих справах та своїх творах, підтримував усіх для кого це було важливо.
Невідомі сторінки біографії письменника, що доповнили багатогранність його особистості,  розкрили краєзнавці Віра Олексіївна Бегмат та Лариса Миколаївна Гаврилова. Напередодні вони навідали вчительку, яка відіграла вагому роль у становленні Михайленка – літератора.  Було зачитано листи, з цікавістю всі розглядали фото, які презентував колишній вчительці вдячний учень.  
…А на очах бриніли сльози, бо ніби живий Анатолій Григорович був серед нас: життєлюб, оптиміст, він жив для людей і залишиться таким у пам’яті всіх його шанувальників, яких буде більше, в чому завірили працівники центральної районної бібліотеки. Носити ім’я видатного земляка - велика честь і велика відповідальність. І громадськість довіряє колективу карлівської книгозбірні, одноголосно підтримуючи ініціативу присвоєння імені Анатолія Михайленка  під час проведення засідання круглого столу, і більше чим сорока відгуками впродовж громадського обговорення, серед яких більшість колективних, тому ми так і не змогли вирахувати точну цифру людей, які схвалюють це рішення. Їх мільйони, бо шанувальників таланту Анатолія Григоровича Михайленка по всій Землі, справжній талант не знає кордонів та часових меж.







Немає коментарів:

Дописати коментар